1 жовтня — це день, коли історія і сучасність України зливаються воєдино.
Ми вшановуємо Покрову Пресвятої Богородиці, яка здавна була небесною покровителькою воїнів; відзначаємо День захисників і захисниць України, дякуючи тим, хто сьогодні тримає наші кордони; вшановуємо День українського козацтва, згадуючи лицарів степу, чиї хоробрість і воля стали легендою; і відзначаємо День створення Української повстанської армії, яка продовжила справу боротьби за незалежність.
Ці дати — не просто рядки в календарі.
Це жива пам’ять про тисячолітню боротьбу українців за свободу, яка не вщухає й сьогодні.
Це шепіт козацьких шабель, тіні повстанців у карпатських лісах, голос сучасних воїнів, що боронять країну від російського агресора.
І цей голос — унісон поколінь, у якому звучить незламний дух України.
Козацтво стало символом волі й честі, а його дух і нині живе в наших дітях, у студентській молоді, в їхньому прагненні бути вільними, гідними, сильними.
Цей вогонь свободи передається з серця в серце, і саме він сьогодні горить у душах тих, хто зі зброєю чи добрим словом наближає перемогу.
Для Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського цей день має особливе значення.
Адже наш університет — це не лише храм знань, а й велика родина, яка у вирішальні моменти завжди поруч зі своєю державою.
На початку повномасштабного вторгнення ми побачили це особливо чітко: серед нас виявилися герої — викладачі, студенти й співробітники, які добровільно стали до лав Збройних Сил України, територіальної оборони, численних добровольчих батальйонів, а також волонтерських спільнот.
Їхня мужність і самопожертва — це доказ того, що університетська спільнота є невід’ємною частиною великої історії боротьби за незалежність.
Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих і з любов’ю підтримуємо тих, хто нині на фронті. Під Покровом Богородиці ми молимося за наших захисників і захисниць, за їхнє життя і за мир, який неодмінно повернеться на українську землю.
Нехай цей день нагадає нам: ми є частиною нескореного народу, який завжди відроджується з руїн, як фенікс із попелу. Нехай у серці кожного горить любов до України — чиста, світла, щемлива. Бо саме ця любов робить нас сильними й веде до перемоги.
