Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу — день, у який вся країна вшановує пам’ять про один із найстрашніших злочинів радянського тоталітарного режиму ХХ століття.
Саме в цей день 1944 року було розпочато примусове масове виселення кримських татар із території Кримського півострова. За наказом державного керівництва СРСР було здійснено насильницьку депортацію понад 190 тисяч осіб до далеких регіонів Середньої Азії, Сибіру, Уралу. Люди — незалежно від статі, віку, соціального стану — були за кілька годин змушені покинути свої домівки, залишити рідну землю, предківські могили, місця сили й ідентичності.
Депортація відбувалася в нелюдських умовах. У переповнених товарних вагонах, без належного харчування, медичної допомоги та гігієнічних умов тисячі людей помирали ще в дорозі. За різними оцінками, у перші роки вигнання загинула щонайменше половина депортованого населення. Для тих, хто вижив, почалося життя в ізоляції, приниженні, з тавром “зрадника”, з абсолютною забороною повертатися до рідного Криму.
Сьогодні світове співтовариство визнає ці дії Радянського Союзу геноцидом — цілеспрямованою спробою знищення автохтонного народу Криму як політичного й культурного суб’єкта.
Ця трагедія набуває особливої гостроти в умовах сучасної російсько-української війни. Із 2014 року Крим знову перебуває в стані окупації, а кримськотатарський народ — знову піддається системним репресіям, переслідуванням, культурному витісненню, арештам і зникненням активістів. Історія повторюється з новою жорстокістю — і ми зобов’язані пам’ятати про її витоки, щоби не допустити остаточного знищення.
Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, історично пов’язаний із Кримом, розділяє відповідальність за збереження цієї пам’яті. Релокований на материкову частину України у 2016 році після окупації півострова, наш університет став символом непокори агресії, твердості духу й вірності своєму науковому, культурному та громадянському призначенню.
Пам’ятати про 18 травня — означає не лише вшановувати пам’ять загиблих. Це означає — утверджувати принципи справедливості, гідності, національної єдності й права кожного народу на самобутність.
Ми глибоко переконані: жоден злочин не має залишитися безкарним. Історична правда має бути названа вголос, а зло — засуджене. Крим — це Україна. І майбутнє кримськотатарського народу нерозривно пов’язане з вільною, демократичною, правовою українською державою.
Світло пам’яті — наша відповідальність.
Гідність спротиву — наша спадщина.
Справедливість — наш обов’язок.
