9 березня — день народження Тараса Шевченка, поета, який перетворив слово на зброю, а любов до України — на вічний заповіт. Цього дня викладачі та студенти Навчально-наукового інституту філології та журналістики Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, за сприяння ректора Валерія Бортняка, відвідали музей «Заповіт» у Переяславі — місто, що залишило глибокий слід у житті та творчості Кобзаря.
Саме тут, у листопаді 1845 року, знесилений гарячкою, але сповнений болю за долю України, Шевченко створив «Заповіт» — рядки, які стали безсмертним закликом до боротьби. У будинку лікаря Андрія Козачковського поет не лише лікувався, а й поринав у творчість, пишучи «Кавказ», «Наймичку», «І мертвим, і живим…». Ці стіни пам’ятають його роздуми, його невтомний дух, його непохитну віру у відродження нації.
Екскурсія дозволила зануритися в атмосферу того часу, відчути пульс історії у старовинних меблях, рукописах, світлинах. Тут, у затишній кімнаті з вікнами на переяславські вулиці, народжувалися рядки, що змушували здригатися імперію. Царська влада боялася Шевченка більше, ніж армії. Його слово розпалювало вогонь у серцях, тому його забороняли, засилали, прирікали на мовчання. Але він писав, коли це було заборонено. Малював, коли це загрожувало життям. Його намагалися стерти з пам’яті народу — не вдалося. І сьогодні, коли звучить «Борітеся — поборете!», українці знають: він був пророком.
Сьогодні ми виборюємо свою свободу не лише зі зброєю в руках, а й силою духу, правди, незламної віри в перемогу. Нас об’єднують ті самі ідеї, за які боровся Шевченко: незалежність, воля, гідність. Кожен український воїн, кожен волонтер, кожен, хто працює задля майбутнього України, несе в собі той самий вогонь, що палав у серці Кобзаря. Ми читаємо його слова — і в них знаходимо силу. Ми боремося — і знаємо, що переможемо. Бо «встане правда, встане воля». Бо «враг не буде, супостата». Бо Шевченко з нами. Бо Україна буде вільною.
Колектив ННІ філології та журналістики висловлює щиру подяку працівникам музею за змістовну екскурсію та можливість доторкнутися до спадщини, що не просто формує нашу національну свідомість, а й надихає нас на боротьбу за майбутнє.
