22 травня у стінах Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського лунала жива музика — щира, піднесена, зворушлива.
Ми мали честь приймати гостей із Київської муніципальної академії музики імені Рейнгольда Глієра — здобувачів вищої освіти та викладачів, які подарували нам справжню музичну феєрію.
Це був не просто концерт — це була поезія у звуках, витончена подорож крізь епохи, настрої й культурні простори.
У виконанні молодих, але вже вражаюче професійних вокалістів класу Катерини Мамчур, Ірини Українець та Яни Подать – звучала музика, що наповнює серце теплом.
Вишукані твори Георга Генделя, Фелікса Мендельсона, Едварда Ґріга, Вінченцо Белліні перегукувалися із національними перлинами — українськими романсами, народними піснями, класикою, що живе в кожному з нас.
Особливої глибини концерту додала своїм зворушливим виступом лауреатка міжнародних конкурсів — Ірина Українець. Її майстерне виконання українських пісень «Стоїть гора високая», «Ой не світи, місяченьку», «Нащо мені чорні брови», а також проникливого романсу «Родимий краю» В. Матюка на вірші І. Мидловського стало справжньою емоційною кульмінацією.
Це був не просто вокал — це був голос пам’яті, любові та нескореного українського духу, що переносив у глибини національної свідомості, торкаючись найтонших струн душі.
У кожному звуці — ніжність і сила, туга і надія, жива пісенна спадщина, що єднає покоління.
Концертмейстерка, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів, заслужена працівниця культури України – Людмила Найдьонова, створила витончене музичне тло, де кожна нота була виписана серцем. Її сольне виконання варіацій на тему українського романсу композиторки Олени Бордюгової стало справжньою окрасою концерту — мов легке мереживо, виткане зі звуків і ніжності.
Глядацька зала була сповнена захопленням і щирою вдячністю. Мелодії залишаються з нами — як нагадування про силу мистецтва, що надихає, зцілює і єднає.
У час, коли наша країна виборює своє майбутнє, така зустріч із Прекрасним — особливо цінна.
Щиро дякуємо всім виконавцям, педагогам, адміністрації Академії, адміністрації Університету, а також нашим захисникам — Збройним Силам України, завдяки яким ми маємо змогу творити, навчати й розвивати українську культуру.
До нових зустрічей у Таврійському — там, де завжди звучить серце України. 
