10 квітня у Таврійському націольному університеті імені В.І. Вернадського, а саме в інституті філології та журналістики, відбувся захід присвячений журналісту Джозефу Пулітцеру, який народився саме у цей день 1847 року. Це було дуже користно послухати майбутнім журналістам.
Хто такий Джозеф Пулітцер? Увесь світ знає його як людину, що заснувала найвідомішу премію для журналістів – “Пулітцерівська премія” (одна з найпрестижніших нагород у галузі літератури, журналістики, музики і театру в США). Але насправді ми повинні бути вдячні йому за інше. Джозеф Пулітцер змусив газети служити людям, а людей – читати газети. Через понад сотню років сучасні медіа керуються принципами, які були покладені в основу роботи преси одного з найвідоміших американців єврейського походження.
Під час лекції, студенти мали змогу дізнатися про шлях Джозефа до визнання. Усі ми знаємо, що геніями не народжуються, і його перші проби пера були відверто слабкими. На це вплинула повна відсутність досвіду, невміння добре писати, проблеми з мовою. Колеги спочатку відверто сміялися над початківцем. Але у Джозефа проявилася якість, яка найбільш цінна для журналіста – вміння бачити важливе там, де ніхто не бачить, і глибоко в це побачене занурюватися. Минуло зовсім небагато часу, і репортажі Джозефа Пулітцера – сміливі, відверті, несподівані – принесли йому популярність. Коли Пулітцеру виповнився 31 рік, він ставвласником газети “Dispatch”, потім придбав і місцевий “Post” і об’єднав їх в одне ціле – “St. Louis Post-Dispatch”. З цього моменту і починається справжній Джозеф Пулітцер.
Те, що почав впроваджувати в своїй газеті Джозеф, сьогодні є класикою роботи будь-якої редакції. Але тоді все, що виходило на сторінках “St. Louis Post-Dispatch”, різко сприймалося читачами та оточенням. Тому що перше і основне, що журналіст зробив, як говорить постійно наш викладач журналістики Олександ Тур’ян – потрібно для простих людей. Він став говорити про них, для них і зрозумілою для них мовою.
Не потрібно гнатися за сенсаціями, говорив Пулітцер. Сенсації завжди поруч, просто їх ніхто не бачить, окрім журналіста. Побачити і піднести інформацію так, щоб привернути увагу і шокувати – ось завдання репортера.
Майбутні журналісти дізналися , що саме Джозеф придумав так звані “хрестові походи”. Це коли журналіст проникав у будь-яке закрите місце «під прикриттям» і потім писав докладний репортаж про побачене. Але й не забував про іншу важливу функції преси – розважати. Він першим у світі вводить карикатури в газету, починає друкувати комікси на популярні теми, у тому числі й політичні і робить це на «жовтих сторінках». Саме від таких сторінок в “The New York World” (газета, яка журналіст придбав у 1883 році) і пішов термін “жовта преса”.
Такі лекції-бесіди допомагають студентам-журналістам розширяти кругозір і дізнаватися цікаві речі. Особливо для майбутніх журналістів це було досить пізнавально. Дізнатися про діяльність і досвід відомого американського видавця та журналіста Джозефа Пулітцера.
Катерина Онищук
