У стінах Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського 27 вересня 2019 року пройшли ХХІІ Грінівські читання під назвою “Олександр Грін і ХХІ століття”.
Як було вказано в програмі конференції, учасники зібралися для того, щоб вшанувати пам’ять Олександра та Ніни Грін, з’ясувати вектори життя письменника, виявити інтегруючі літературні та естетичні фактори в поетичній системі автора, визначити основні проблеми дослідження грінівської поетики та, найголовніше, — визначити сучасний стан грінознавства в Україні.
Учасники конференції відвідали меморіальну дошку Ніни Миколаївни Грін, вшанувавши її квітами. Адреса меморіальної дошки — вулиця Джона Маккейна 41/22. Це будинок, де неодноразово зупинялася, жила та працювала дружина видатного письменника, якій Олександр Грін присвятив свою повість-феєрію “Червоні вітрила”.
Почалася конференція з привітань керівників Організаційного комітету. Володимир Павлович Казарін, доктор філологічних наук, професор, в.о. ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, розповів учасникам про першу організацію Таврійським національним університетом ім. В.І. Вернадського та Феодосійським літературно-меморіальним музеєм О.С. Гріна Грінівських читань в Криму 1993-го року. Саме там, у Феодосії, була проведена перша конференція. Слід за Володимиром Павловичем виступив письменник Сергій Юрійович Черепанов, який привітав учасників від імені редколегії найстарішого літературно-художнього журналу «Райдуга». Сергій Юрійович підкреслив, що творчість Олександра Гріна – це своєрідна загадка російської літератури 20 століття.
Ось що розповіла про події конференції її модераторка Еліна Михайлівна Свенцицька (доктор філологічних наук, професор кафедри слов’янської філології ТНУ ім. Вернадського, поет, письменник):
«Доповіді були різноманітні, різноаспектні, але доповнювали одна одну. Були суто наукові доповіді – тут найбільш яскрава доповідь Людмили Вячеславівни Білогорської. Були також доповіді краєзнавчі. Дуже цікаво було послухати Олександра Аркадійовича Верхмана, який розповідав саме про дружину Олександра Гріна, про перепоховання її праху та про її творчість. Не менш цікавими були доповіді-дуети, в яких автори порівнювали творчість Гріна з творчістю письменників і не тільки письменників: про Чехова та Гріна, Скрябіна та Гріна, особливо цікаво, на мою думку, — про Гріна та Паустовського. Саме тут розповіли про взаємодію авторів у життєво-побутовому, творчому планах та відображення цих стосунків в мотивній організації творів. Цікаво було послухати доповіді бібліотекознавців — Логвиненко Зої Анатоліївни та Локоть Ніни Яківни. Вони розповіли про те, як заохочувати дітей та дорослих до читання, зокрема творчість Олександра Гріна.
Звичайно ж, я вважаю правильним проводити такі конференції й надалі. Це робилося раніше, робиться зараз, буде робитися й надалі. Заходи на кшталт Грінівських читань будуть корисними усім. Безумовно, філологам у першу чергу, тому що це література 20 століття, яку просто неможливо не читати, у тому числі й повісті й романи Гріна. Чи можливо собі уявити освічену людину, яка не має уяви про літературу 20 століття та що відбувалося у цей період — для мене, звичайно, величезне запитання.
Молодь буває різною, не усім це цікаво. Але потрібно пам’ятати, що література вчить думати, чути думки інших та розуміти їх, у цьому сенсі будь-яка справжня література дуже потрібна».
Впродовж конференції учасники мали можливість поспілкуватись у кулуарах, обмінятись думками у неформальних умовах.
Грінівські читання завершились обговоренням актуальних проблем сучасного літературознавства в Україні та світі.
На Грінівських читаннях були присутні й студенти-журналісти Таврійського національного університету, які поділились своїми враженнями.
Аліна, 3 курс:
— Мені дуже подобається творчість Олександра Гріна. Я вважаю необхідним вшановувати його пам’ять на Гринівських читаннях. Усі доповідачі дуже цікаво розповіли про його творчість та поетичний здобуток. Сподіваюся, що традиція щорічної конференції збережеться.
Карина, 3 курс:
– Я досить добре знаю твори Олександра Гріна, бабуся знайомила мене з його біографією та особливо часто згадувала мені «Червоні вітрила». Мені було дуже цікаво послухати доповіді учасників конференції та розширити свій кругозір. Сподіваюсь, що колись я теж матиму можливість виступити з доповіддю на Грінівських читаннях.
Карина Храмченко
Фото Аліна Гірюшта
