24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України.
Проголошення незалежності України є результатом того, що українське державотворення не припинялося з ХХ століття.
22 січня 1918 року IV Універсалом Центральної Ради України вперше в ХХ столітті було проголошено свою незалежність. Держава проіснувала 3 роки. Це був час постійної боротьби за її захист. Вже тоді Україна мала всі ознаки держави: територію, обмежену кордонами, герб, військо, грошову систему, мову, дипломатичні відносини з іншими державами.
Через рік – 22 січня 1919 року – відбулася не менш важлива подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу. Таке зближення продемонструвало можливість цивілізованого, демократичного об’єднання територій в єдину суверенну державу. Ця державність тривала недовгою через низку зовнішніх (війна на кілька фронтів) та внутрішніх (неготовність політичної еліти) причин. Проте існування незалежної соборної держави відіграло вирішальну роль у подальшому розвитку українського визвольного руху. У наступні десятиліття його учасники збройним чи ненасильницьким шляхом боролися за відродження незалежної соборної України.
Українська держава знову постала 15 березня 1939 року, коли Карпатська Україна проголосила незалежність. Історія Карпатської України стала однією з важливих сторінк в історії боротьби українців за утвердження Української держави.
30 червня 1941 року Організація Українських Націоналістів (ОУН(б)) проголосила у Львові Акт відновлення Української Держави. Цей процес охоплює всю територію західного регіону, західні райони Житомирської та Київської областей, і представники ОУН (похідна група) оприлюднили законопроект на масових зборах. У відповідь нацисти колективно арештовували українських патріотів. З огляду на це ОУН пішла в підпілля і розпочала рух опору, а вже наприкінці 1942 року створила Українську Повстанську Армію. Ще десять років після поразки Третього Рейху та закінчення Другої світової війни УПА боролася за незалежність України проти комуністичного тоталітарного режиму.
Наміри мати власну державу роками визрівали у творчості шістдесятників, у правозахисному й дисидентському рухах, у прагненнях мільйонів українців. А вже наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років бурхливо розгорнувся масштабний національно-демократичний рух, особливо сильно постраждалий від аварії на Чорнобильській АЕС. Трагедія стала чинником активізації національного руху та відцентрових бажань політичних сил.
В умовах політичних реформ в СРСР – лібералізації суспільного життя – у березні 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради та місцевих рад УРСР. Демократи досягли значного успіху на цих виборах. Опозиційним до комуністичного керівництва силам вдалося провести своїх представників до місцевої ради. Таким чином, за результатами виборів 1990 року Україна вперше отримала хоча б частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея незалежності України лунала в стінах законодавчого органу. 16 липня 1990 року вона була оформлена першим законодавчим актом – Декларацією про державний суверенітет України.
Спроба Москви 19 серпня 1991 р. «оновити» Радянський Союз за сталінською традицією стала рушійною силою розвитку національно-демократичних незалежницьких рухів у більшості радянських республік. Українці зібралися на масовий мітинг з вимогою вийти з Радянського Союзу.
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР на позачерговій сесії ухвалила Акт проголошення незалежності України, в якому зазначила, що тисячолітня традиція українського державотворення все ще визначається Статутом Організації Об’єднаних Націй та іншими міжнародно-правовими документами.
24 серпня 1991 року Україна відновила свою незалежність. Але із відновленням незалежності боротьба за державність не припинилася. Нині ми знову боремось за свою свободу та суверенітет в умовах збройного нападу росії. Тільки спільними зусиллями ми дамо відсіч ворогу на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах. Від Заходу до Сходу, від Півночі й до Криму – об’єднуємось для України!
Разом переможемо!