Ювілей слова, що не згасає: 100-річчя Юрія Кругляка

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського у вшануванні 100-річчя Юрія Кругляка.

Якби слово мало серце — воно билося б у ритмі творчості Юрія Кругляка.

Його іронія, його усмішка, його мудрість — усе це стало голосом української душі, здатним одночасно й розсмішити, й замислитися.

Саме так, у світлі щирих емоцій і теплих спогадів, минула літературно-мистецька зустріч у «Публічній бібліотеці» міста Вишневе, присвячена сторіччю від дня народження видатного гумориста та сатирика.

Поруч із поціновувачами його таланту — Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, який не просто долучився до вшанування, а став співорганізатором і духовним співрозмовником цього свята слова.

Адже місія нашого університету — плекати любов до української мови, підтримувати традицію читання та зберігати пам’ять про тих, хто творив неповторний літературний простір України.

Модератором і натхненним голосом заходу стала Олена Вікторівна Коломієць, кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янської та романо-германської філології Навчально-наукового інституту філології та журналістики ТНУ імені В. І. Вернадського.

У її виступі поєдналися глибина дослідника й ніжність людини, яка щиро любить слово.

Вона майстерно відтворила сторінки життя Юрія Кругляка — від перших спроб пера до вершин сатиричного мистецтва, нагадала, що сміх — це не легковажність, а сила духу, за допомогою якої українці вміють боротися з труднощами.

У залі панувала атмосфера щирості, ніби кожне слово торкалося серця.

Присутні слухали, усміхалися, замислювалися — і здавалось, що сам Юрій Кругляк тихо присутній серед них, спостерігає за тим, як його слово продовжує жити.

З особливою щирістю та надхненням, публіка зустріла виступ племінниці письменника — поетеси Тетяни Домашенко, яка з любов’ю згадувала свого відомого родича, читала його поезії й байки, в яких живе людська доброта, дотепність та тонка іронія.

Сміх й аплодисменти лунали після кожного твору у виконанні Владислава Семенця та Людмили Мельник, котрі передали неповторний настрій і ритм гумору Кругляка — легкий, природний, життєствердний.

Мелодії ансамблю «Вишнівчанка» ніжно впліталися у канву вечора, додаючи події ліризму та народного колориту.

А фінальна пісня «Журавлі», яку підхопили всі присутні, прозвучала як символ єдності поколінь, що продовжують нести українське слово крізь час в майбутнє.

До ювілею у бібліотеці відкрито виставку творів Юрія Кругляка, виданих у різні роки. Це ніби жива розмова з автором — сторінка за сторінкою, усмішка за усмішкою.

Для Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського участь у таких заходах — це не лише вияв шани до класиків, а й продовження нашої культурної місії.

Ми віримо: слово, вимовлене з любов’ю, не старіє. Воно лунає в аудиторіях, на сценах, у серцях молодих людей — тих, хто несе українську культуру далі, у вічність.