«Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, Богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям, як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі, і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку, коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка, Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі, уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще і ружею заквітне коло шиб.»
Василь Стус
6 січня 1938 року народився видатний український поет, дисидент, правозахисник, Герой України Василь Стус, який за звинуваченнями в діяльності, спрямованій проти радянського тоталітарного режиму, за свою яскраву творчість, ідеї відродження української ідентичності, української нації, української державності, був засуджений і позбавлений волі, кращі роки життя провів в таборі політв язнів СРСР, де і обірвалось його життя на 47 році.
Так і цього року, вже традиційно в січні в. о. ректора Володимир Казарін, викладачі, студенти Таврійського національного університету зібрались з нагоди 82 річниці з Дня народження видатного українця: декламували вірші Поета, обмінювались цікавими фактами з його життя та творчості, правозахисної діяльності. Адже все життя, діяльність, творчість Василя Стуса стали прологом незалежної, суверенної, демократичної держави Україна.
