24 серпня — День Незалежності України
Є в історії народів дати, які з роками не віддаляються у минуле, а, навпаки, набувають дедалі глибшого й болючішого змісту, бо кожне нове покоління знову й знову відкриває для себе істину, заради якої жили, боролися й нерідко гинули його предки. Саме такою датою для України є 24 серпня — день, у якому зійшлися вікова пам’ять, незламне прагнення до свободи та відповідальність за власну державу.
Україна не отримала свою незалежність як випадковий дар історії. Вона йшла до неї довгим і непростим шляхом, виборюючи право залишатися собою крізь століття поневолення, заборон, втрат і спроб позбавити її власного голосу. І сьогодні, на жаль, у ХХІ столітті, коли світ мав би остаточно утвердити непорушність права кожного народу на свободу та власний шлях, Україна знову змушена виборювати те, що мало б бути природним і беззаперечним, — своє право на незалежність, на власну землю, мову, історію та майбутнє.
Ця боротьба зробила слово «незалежність» особливо глибоким і справжнім. Воно вже не звучить лише з урочистих трибун і не залишається рядком у державному календарі — воно живе в щоденній мужності тих, хто боронить країну, у болю родин, які втратили найдорожчих, у праці людей, котрі, попри небезпеку й втому, продовжують тримати життя держави.
Бо незалежність — це не лише право держави існувати. Це здатність народу залишатися собою тоді, коли його намагаються позбавити пам’яті; зберігати гідність тоді, коли її хочуть принизити; будувати майбутнє тоді, коли ворог прагне залишити після себе лише руїни.
Особливого значення ця істина набуває для Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, чия історія невіддільна від Криму — української землі, що сьогодні перебуває під тимчасовою окупацією. Продовживши свою роботу далеко від рідного півострова, університет зумів зберегти найголовніше — свою академічну традицію, спільноту, інтелектуальну спадкоємність і вірність Україні.
Бо справжній університет — це не лише його будівлі й аудиторії. Це передусім люди, об’єднані знанням, спільною пам’яттю та відповідальністю перед майбутнім. І доки живе ця спільнота, доки народжується думка, звучить українське слово, здійснюються наукові пошуки й формується нове покоління, — живе й університет, продовжуючи свою місію, попри всі випробування часу.
Сьогодні Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського разом з усією Україною проживає свою історію — складну, трагічну, але сповнену гідності й віри. Навчаючи молодь, розвиваючи науку, підтримуючи академічну традицію, університет долучається до великої справи, яку сьогодні здійснює вся країна, — збереження й творення України.
У День Незалежності ми особливо гостро відчуваємо: майбутнє держави народжується не лише на полі бою, де виборюється її свобода, а й у студентських аудиторіях, наукових лабораторіях, бібліотеках і там, де щодня формується вільна, освічена та відповідальна людина.
Щиро вітаємо викладачів, науковців, співробітників, студентів, аспірантів, випускників і всю академічну спільноту Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського з Днем Незалежності України!
Бажаємо всім миру, який буде не короткою паузою між тривогами, а справжнім і тривалим миром; сили, що допомагає вистояти навіть тоді, коли здається, що випробування перевершують людські можливості; мудрості, яка дозволяє зберігати головне, і віри — тієї тихої, глибокої віри, без якої неможливо пройти складний шлях до перемоги.
Нехай прийде день, коли Україна житиме без сирен і втрат, коли діти зростатимуть під мирним небом, коли зруйновані міста знову наповняться життям, а синьо-жовтий прапор вільно майорітиме над усіма українськими землями.
І нехай ми завжди пам’ятаємо: незалежність не існує сама по собі. Вона живе доти, доки є люди, готові її берегти.
З Днем Незалежності, Україно!
Зі святом свободи, гідності та незламної волі! 
Слава Україні! Героям Слава!
