Ми приходимо до університету за знаннями, друзями й професією, а інколи знаходимо ще й людину, з якою хочеться розділити все життя. Серед лекцій, розмов, студентських турбот і мрій раптом з’являється зустріч, що змінює звичний хід подій.
Матвію та Дар’є — з народженням вашої сім’ї!
Вам лише 19 і 18 років, коли майбутнє тільки починає вимальовуватися, ви вже знайшли одне одного — і сміливо обрали йти далі разом.
Матвій приїхав з Євпаторії, Дар’я — з Курманського району. Війна віддалила вас від рідних міст і домівок, змусила починати нові сторінки далеко від знайомих вулиць і місць, де минуло дитинство. Та навіть у найтемніші часи залишаються речі, які неможливо відібрати: любов, надію, пам’ять та віру в майбутнє.
У Києві ваші дороги перетнулися в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського.
Матвій навчається політології, Дар’я — психології.
Тут ви стали студентами, знайшли друзів і почали будувати власні професійні шляхи. Можливо, тоді ви ще не знали, що університет подарує вам не лише знання й нові можливості –
Він подарує вам одне одного.
Бо Таврійський — це не тільки аудиторії, лекції та дипломи.
Це місце, де зустрічаються люди, переплітаються їхні історії, народжуються дружба, любов і відчуття дому.
Тепер ваша історія має нову назву — сім’я.
Весільний день ви розділили з найближчими людьми — у теплій атмосфері, серед щирих побажань, радості та особливої кримської гостинності.
Усе було так, як і має бути на початку спільного шляху: багато світла, усмішок і поглядів, у яких більше слів, ніж можна сказати вголос.
А найточніше про вашу любов сказала Дар’я:
«Коли ми поруч один з одним, то почуваємо себе вдома».
Мабуть, саме так і народжується справжній дім — не зі стін, а з присутності людини, поруч із якою спокійно бути собою.
Нехай ваш спільний дім буде там, де ви разом.
Нехай любов із роками стає глибшою, ніжнішою і сильнішою. Нехай у ній завжди знаходиться місце для підтримки, щирих розмов, спільних мрій і радості від простих буднів.
Нехай над вашою родиною буде мирне небо, а мир якнайшвидше повернеться в Україну, у рідні міста й домівки.
Бажаємо вам жити в часи, коли майбутнє можна будувати без страху — у безпеці, спокої та любові.
Попереду у вас — навчання, професійні дороги, великі мрії, подорожі, відкриття і безліч сторінок, які ви ще напишете разом.
І нехай серед них неодмінно буде день, коли ви знову побуваєте у рідних місцях, пройдете знайомими вулицями й відчуєте той особливий зв’язок із Кримом — вільним, мирним і українським. 
А поки — будьте щасливі. Тримайтеся за руки. Бережіть одне одного. І пам’ятайте день, коли дві дороги стали однією.
Таврійський єднає серця.
Таврійський єднає долі.
А ваша історія — найкраще тому підтвердження.
З любов’ю —
Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського.
